Септик – це водонепроникна камера, виготовлена з бетону, скловолокна, ПВХ чи пластику, через яку чорна вода та сіра вода тече для первинної обробки перед подальшою обробкою чи інфільтрацією. Осідання та анаеробні процеси зменшують кількість твердих часток та органіки. Рідкі стоки зазвичай утилізуються у полях фільтрації D.9 чи інфільтраційному колодязі D.10 , що забезпечує подальшу обробку.

Стічні води потрапляють у першу камеру резервуару, що дозволяє твердим часткам осісти, а піні (переважно масло та жир) піднятися на поверхню. Із часом тверді частки, які осідають, анаеробно розкладаються. Зазвичай у добре спроєктованому та обслуговуваному септику можна очікувати 50% видалення твердих часток, 30 – 40% біохімічного споживання кисню та 10-кратне зменшення E. Coli, хоча ефективність суттєво варіюється залежно від умов експлуатації та технічного обслуговування і кліматичних умов.

Проєктні міркування

Септик повинен мати щонайменше дві камери. Перша камера має становити щонайменше 50% від загальної довжини. Більшість твердих часток осідає у першій камері. Перегородка чи дефлектор між камерами не дозволяє піні та твердим часткам витікати разом зі стоками, а також зменшує пряме протікання через резервуари. T-подібна вихідна труба ще більше зменшує піну та тверді частки, які випускаються. Доступ до всіх камер (через технологічні люки) є необхідним для технічного обслуговування. Септик повинен мати вентиляцію для контрольованого випуску неприємних запахів та потенційно шкідливих газів. Конструкція септику залежить від очікуваної кількості користувачів, води, яка використовується на одну особу, середньої річної температури, частоти проведення знемулення та властивостей стічних вод. Мінімальний рекомендований період витримання у випадку невеликих резервуарів становить 24 години, що зменшується до 12 годин у дуже великих резервуарах. Об’єм має бути достатньо великим, щоб уникнути турбулентного потоку. Водна вигрібна яма є варіацією септика, в якій резервуар для зберігання та осідання розміщений безпосередньо під туалетом так, щоб екскременти падали в неї. Водна вигрібна яма може бути меншою за септик, оскільки для транспортування екскрементів до резервуару не потрібна змивна води.

Матеріали

Септик може бути виготовлений із місцевої цегли, цементних блоків чи каменю і відтак може споруджуватися із використанням місцевих матеріалів. Фабрично виготовлені резервуари доступні зі скловолокна, ПВХ чи пластику.

Застосовність

Ця технологія є підходящою на рівні домогосподарства, а також у випадку таких установ, як лікарні і школи. Септик є підходящим варіантом у випадках, коли об’єм згенерованих стічних вод є занадто великим для утилізації у ямних туалетах і коли є достатньо води для змиву твердих часток із туалету в резервуар. Це залежить від відстані між туалетом і резервуаром. Якщо септик використовується у густонаселених районах, не варто використовувати ґрунтову інфільтрацію на місці, оскільки земля може стати насиченою вологою і забрудненою, що становить серйозний ризик для здоров’я. Натомість септик слід під’єднати до технології транспортування, через яку стоки відводяться до місця проведення подальшої обробки чи утилізації. Навіть попри те, що септики є водонепроникними, не рекомендується споруджувати їх у районах із високим рівнем підземних вод чи в районах, де часто трапляються повені. Оскільки потрібно регулярно проводити знемулення септику, вакуумна вантажівка повинна мати можливість отримати доступ до об’єкта C.2 . Цю технологію можна впроваджувати у будь-якому кліматі, але ефективність буде нижчою у холоднішому кліматі (оскільки анаеробне бродіння відбувається ефективніше при вищих температурах).

Експлуатація та технічне обслуговування

Септики потребують проведення знемулення, і частота такого знемулення залежатиме від об’єму резервуару по відношенню до вхідної кількості твердих часток, кількості неперетравлюваних твердих часток та температури навколишнього середовища, а також використання, характеристик системи і вимог відповідного органу. Добре функціонуючі системи потребуватимуть проведення знемулення кожні 2 – 5 років. Потрібно здійснювати моніторинг рівнів піни та мулу задля забезпечення того, що резервуар добре працює. Випорожнення найкраще проводити за допомогою моторизованого випорожнення та транспортування C.2 , проте ручне випорожнення та транспортування C.1 також можуть бути підходящим варіантом. Стоки та фекальний мул вимагають подальшої обробки перш ніж їх можна утилізувати. Найбільш поширеною причиною поломки септиків є проблема із системою утилізації. Резервуари, під’єднані до не до кінця спроєктованих систем утилізації, потрібно випорожнювати частіше.

Здоров’я та безпека

За нормальних експлуатаційних умов користувачі не контактуватимуть із вхідними чи вихідними стічними водами. Потрібно обережно поводитися зі стоками, піною та мулом, оскільки вони містять високий рівень патогенів. Під час видалення мулу та піни працівники мають бути в захисному особистому спорядженні. Користувачі повинні бути обережними при відкритті резервуару, оскільки можуть вивільнитися токсичні та легкозаймисті гази. У разі просочування стоків у ґрунт важливо оцінити ризик забруднення підземних вод, а також інфільтраційну спроможність ґрунту.

Витрати

Витрати на цю технологію коливаються від низьких до середніх як з точки зору капітальних інвестицій, так і експлуатаційних витрат. Проте потрібно враховувати додаткові витрати на подальше регулярне знемулення, транспортування, обробку та утилізацію.

Соціальні міркування

Септик є дуже поширеною технологією, що добре приймається людьми, які використовують змивні туалети. З огляду на чутливу екологію в системі необхідними є заходи з підвищення рівня обізнаності користувачів стосовно припинення використання агресивних хімікатів.