Розроблено
розміщено в
За фінансової підтримки
Посібник складається з трьох основних розділів:
Технології водопостачання
Цей основний розділ посібника є комплексним оглядом відповідних технологій водопостачання, які можна впроваджувати у різноманітних умовах – від гострих етапів надзвичайних ситуацій до етапів довгострокової стабілізації і відновлення. Технології розподілені на категорії та впорядковані відповідно до функціональної групи: Джерело, Збір, Видобуток, Очищення, Транспортування / розповсюдження та Очищення води в домашніх умовах та безпечне зберігання.
Користувачі мають змогу обирати між трьома різними варіантами огляду технологій:
Компактний вигляд (за замовчуванням): проста таблична матриця всіх екстрених технологій, що відображає лише назву технології та відсортована відповідно до функціональних груп, до яких вони належать.
У вигляді сітки: більш наочний спосіб представлення всіх технологій шляхом надання технічних креслень усіх технологій у вигляді оглядової сітки.
Подання у формі списку: Більш детальний огляд усіх технологій, відображених у списку, в якому вже міститься докладна інформація про параметри вибраної технології.
Натиснувши на конкретну технологію, користувач може отримати доступ до детальнішої інформації про технологію з описом основних принципів роботи та конструктивних особливостей, а також інформацією про ключові параметри, такі як застосовність, вартість, необхідний простір і матеріали, вимоги до експлуатації та обслуговування, а також посилання на додаткову літературу та ресурси.
Загальні питання
У цьому розділі представлені загальні питання та базова інформація, яку слід враховувати під час прийняття рішень в процесі вибору технології та проєктування. Він включає вимоги до (1) початкового оцінювання, включаючи існуюче інституційне та нормативне середовище та відновлення та модернізацію існуючої інфраструктури, (2) моніторингу та контролю якості, починаючи від потоків даних та інформаційно-комунікаційних технологій до роботи з підпорядкованими підрядники, моніторинг якості води та безпека води та управління ризиками, (3) концептуальні питання, такі як швидковідновність і готовність, стратегію виходу та передачі інфраструктури, особливості міських умов та (3) проєктування й соціальні аспекти, такі як інклюзивне та справедливе проєктування, просування гігієни та ринкове програмування.
Словник
У цьому розділі наведено стислі визначення всіх відповідних технічних термінів, які використовуються на сайті.
Електронний посібник (eCompendium) можна використовувати по-різному залежно від того, хто його використовує та з якою метою.
Довідкова інформація: За своєю суттю eCompendium являє собою зручну добірку актуальної інформації про всі випробувані технології водопостачання у надзвичайних ситуаціях. Тому його можна використовувати як структурований довідковий інструмент для практиків WASH та установ з розвитку потенціалу, щоб легко знайти інформацію про конкретні технології, загальні питання або ключові терміни, що використовуються в цьому секторі. По суті, це є більш інтерактивна версія публікації в її друкованому чи електронному вигляді.
Фільтрування технологій і швидке прийняття рішень: Використання панелі фільтрів у верхній частині розділу «технології водопостачання» може бути ще однією потенційною точкою доступу, що дозволяє зменшити складність і попередньо вибрати лише ті технології, які підходять для конкретного сценарію чи умов. На основі конкретних налаштувань на місці (наприклад, фаза надзвичайної ситуації, для якої потрібне технологічне рішення, рівень застосування або місцева доступність матеріалів) кількість потенційно придатних технологій можна значно зменшити до більш сприйнятливого розміру, що полегшує вибір технології. Категоризація технологій, що використовуються для кожного з фільтрів, не повинна розглядатися як фіксована та незаперечна та може змінюватися за певних місцевих умов. Ця класифікація спрямована на підтримку швидкого прийняття обґрунтованих рішень і є доповненням, а не заміною здорового професійного судження.
Список спостереження: Конкретні технології або загальні питання, які зацікавили, можна помістити в окремий список спостереження (клацнувши зірочку біля кожної технології), щоб зберегти їх на потім, роздрукувати або поділитися та обговорити з колегами. Доступ до списку спостереження можна отримати, натиснувши на червону зірку у верхньому лівому куті. Для кожної технології доступний 2-сторінковий pdf-документ для завантаження або друку.
Панель фільтрів що знаходиться у верхній частині розділу «Технології водопостачання» дозволяє зменшити складність і попередньо вибрати лише ті технології, які підходять для певного сценарію чи умов. На основі конкретних налаштувань сайту кількість потенційно придатних технологій можна значно зменшити до більш сприйнятливої, що полегшує вибір технології. Якщо натиснути відповідні поля під кожним із фільтрів, буде показано лише ті технології, які відповідають конкретним полям. Наразі активні фільтри завжди відображаються безпосередньо під панеллю фільтрів. Активні фільтри можна очистити/дезактивувати, натиснувши кнопку «очистити фільтр» або деактивувавши окремі поля поточних активних фільтрів. Категоризація технологій, що використовується в кожному з фільтрів, не повинна розглядатися як фіксована та незаперечна та може змінюватися за певних умов. Ця класифікація спрямована на підтримку швидкого прийняття обґрунтованих рішень і є доповненням, а не заміною здорового професійного судження. Серед доступних параметрів фільтру:
Фаза надзвичайної ситуації
Вказує на доцільність застосування санітарних технологій відповідно до трьох різних фаз надзвичайної ситуації:
Розподіл технологій за різними фазами надзвичайної ситуації в основному базується на застосовності, швидкості впровадження та вимогах до матеріалів. Це дозволяє дати першу загальну оцінку, але може відрізнятися за певних місцевих умов.
Прикладний рівень
Вказує на відповідність санітарних технологій щодо трьох різних просторових рівнів:
Це дозволяє дати першу загальну оцінку, але може відрізнятися за певних місцевих умов.
Рівень управління
Вказівка на те, на кому лежить основна відповідальність за експлуатацію та технічне обслуговування (O&M) для конкретної технології:
Наявність технології чи компонентів на місцевому рівні
У цьому розділі зазначено, якою мірою ймовірно можна отримати доступ до технології та її компонентів/матеріалів на місцевому рівні та чи їх потрібно завозити ззовні.
Технічна складність
Вказує на рівень технічної складності та знань, необхідних для впровадження, експлуатації та технічного обслуговування даної технології. Це може допомогти планувати там, де навички та можливості обмежені або тимчасово недоступні.
Категоризація заснована на порівняльному підході між різними технологіями, а не в абсолютних значеннях
Рівень зрілості
Вказівка на те, чи була технологія перевірена та випробувана на різних етапах реагування, і чи була технологія встановлена протягом достатнього часу для необхідного досвіду налаштування, використання та експлуатації та технічного обслуговування.
Вибір найбільш відповідної технології водопостачання для конкретного контексту є складним завданням і вимагає технічних та аналітичних навичок. Відбір має ґрунтуватися на оцінці, яка включає широкий діапазон даних, зібраних під час опитувань на польовому рівні (див. X.1–X.4). Ключові критерії прийняття рішення мають на меті дати загальні вказівки в процесі вибору технології та в загальному проекті системи водопостачання. Набір критеріїв прийняття рішення представлений у кожному з інформаційних листів із технологією.
1. Етап реагування
Вказує для якого етапу реагування технології є доречними (за умови, що вони будуть будуватися з нуля). Їх доречність характеризується трьома етапами реагування: гострий етап реагування, стабілізація та відновлення. Визначення того, чи технологія підходить для певного етапу реагування, відбувається з використанням зірочок (дві зірочки: підходить, одна зірочка: не дуже підходить, жодної зірочки: не підходить). Рішення щодо доречності ухвалюється на основі порівняння різних технологій, зокрема, з огляду на придатність, швидкість впровадження та матеріальні вимоги. Саме читачам посібника ухвалювати рішення щодо етапу реагування в їхній конкретній ситуації.
2. Рівень застосування
Рівень застосування описує різні просторові рівні та масштаб, для яких технологія є найбільш доречною. Він ділиться на такі підрівні:
Домогосподарство (одна установка, яка обслуговує від одного до кількох окремих домогосподарств)
Район (одна установка, яка обслуговує від кількох до кількох сотень домогосподарств)
Місто (одна установка, яка обслуговує весь населений пункт, табір чи район)
Зазначення того, чи технологія підходить на конкретному просторовому рівні, відбувається з використанням зірочок (дві зірочки: підходить, одна зірочка: не дуже підходить, жодної зірочки: не підходить). Саме читачам посібника ухвалювати рішення щодо рівня застосування в їхній конкретній ситуації.
3. Рівень управління
Рівень управління окреслює те, на кому лежить основна відповідальність за експлуатацію та обслуговування конкретної технології:
Домогосподарство: окреме домогосподарство може виконувати всі завдання, пов’язані з експлуатацією та обслуговуванням
Спільний: група користувачів визначає особу чи комітет, відповідальний за експлуатацію та обслуговування від імені всіх користувачів
Суспільний/державний: уряд, інституція чи приватна установа, де об’єкт, відповідальний за управління установкою, бере всю відповідальність за експлуатацію та обслуговування
Зазначення доречності кожного з рівнів управління відбувається з використанням зірочок (дві зірочки: підходить, одна зірочка: не дуже підходить, жодної зірочки: не підходить).
4. Завдання/Ключові риси
У цьому розділі дається чітке зазначення основних рис і функцій конкретних технологій. Він також дає загальні рекомендації щодо проведення безпосереднього оцінювання і класифікації технологій та їх доречності для передбаченого застосування чи контексту.
5. Наявність технології чи компонентів на місцевому рівні
У цьому розділі зазначено, якою мірою ймовірно можна отримати доступ до технології та її компонентів/матеріалів на місцевому рівні та чи їх потрібно завозити ззовні. Зазначення наявності відповідної технології на місцевому рівні відбувається з використанням зірочок (три зірочки: висока наявність, дві зірочки: помірна наявність, одна зірочка: низька наявність або відсутня). Висока наявність на місцевому рівні означає, що технологію чи її компоненти можна легко отримати всередині країни. Помірна наявність на місцевому рівні означає, що деякі матеріали чи компоненти можна легко отримати, проте деякі компоненти може бути складніше знайти. Низька наявність на місцевому рівні означає, що більшість чи всі компоненти технології потрібно замовляти ззовні, та ймовірно вони не будуть доступними всередині країни.
6. Технічна складність
У цьому розділі представлений огляд технічної складності кожної з технологій, що означає рівень технічних експертних знань, необхідних для впровадження, функціонування, обслуговування та підтримки даної технології. Це може допомогти із плануванням у випадках, коли навички і можливості обмежені або тимчасово недоступні. Зазначення технічної складності відповідної технології відбувається з використанням зірочок (три зірочки: висока складність, дві зірочки: помірна складність, одна зірочка: низька складність). Низька технічна складність означає, що для впровадження, функціонування і підтримки чи ремонту технології потрібні лише мінімальні технічні навички і прості інструменти, що можуть робити непрофесіонали та ремісники. Середня технічна складність означає, що для впровадження, експлуатації та обслуговування, або для ремонту необхідні певні навички та інструменти. У цьому випадку для проєктування, експлуатації та обслуговування необхідні вправні ремісники або інженери. Висока технічна складність означає, що для впровадження, експлуатації та обслуговування технології у сталий спосіб потрібен досвідчений фахівець, наприклад, кваліфікований інженер. Поділ на категорії ґрунтується на порівняльному підході до різних технологій та не розглядається в абсолютних величинах.
7. Рівень готовності
У цьому розділі представлений огляд рівня готовності кожної з технологій із зазначенням того, чи була технологія перевірена і протестована на різних етапах реагування та чи була технологія запроваджена впродовж достатнього періоду часу для того, щоб можна було говорити про наявність необхідного досвіду щодо її впровадження, використання, експлуатації та обслуговування. Зазначення рівня готовності відповідної технології відбувається з використанням зірочок (три зірочки: висока готовність, дві зірочки: помірна готовність, одна зірочка: низька готовність).
8. Проєктні міркування
У цьому розділі описуються загальні та ключові проєктні міркування, у тому числі загальний розмір та вимоги щодо простору. Цей розділ не описує детальні параметри проєкту для повноцінного будівництва технології, а натомість дає загальне уявлення про аспекти, на які потрібно зважати, а також про основні потенційні недоліки, про які потрібно пам’ятати у процесі проєктування технології. Цей розділ допомагає читачам посібника зрозуміти технічний проєкт та складність відповідної технології.
9. Матеріали
У цьому розділі перелічені різні матеріали та обладнання, необхідні для будівництва, експлуатації та обслуговування відповідної технології. Він зазначає, чи ймовірно будуть матеріали доступні на місцевому рівні та чи їх можна буде отримати (наприклад, деревина та цегла) або ж чи матеріали потрібно буде імпортувати, чи вони вимагають особливого виробництва, що значно затягне процес впровадження в умовах надзвичайної ситуації. Розділ про матеріали також зазначає, чи технологію може бути виготовлено заздалегідь як вже готову цілу одиницю із метою пришвидшення процесу впровадження.
10. Придатність
Придатність описує контекст, в якому технологія є найбільш доречною. Цей розділ зазначає придатність технології з огляду на вид середовища із розрізненням між сільськими і міськими та короткостроковими і довгостроковими поселеннями. Він описує етапи реагування, на яких можна впроваджувати технологію, і потенціал щодо відтворення, масштабування та швидкості її впровадження. Інші фізичні аспекти щодо застосування технології також перелічені в цьому розділі, включаючи необхідні умови стосовно ґрунту, наявності води та врахування горизонтів підземних вод (у тому числі види та характеристики водних горизонтів). У цьому розділі також міститься інформація про резильєнтність (здатність вистояти у разі майбутніх стихійних лих) технології та її схильність підпадати під дію змін клімату, а також потенціал щодо модернізації та/або розширення вже існуючих об’єктів.
11. Експлуатація та обслуговування
Кожна з технологій потребує експлуатації та обслуговування, особливо якщо вона використовується впродовж тривалого періоду часу. Тому під час початкового планування потрібно зважати на це, особливо з огляду на те, що багато технологій не працюють через відсутність належної експлуатації та обслуговування. У цьому розділі перелічені основні операційні завдання, які потрібно враховувати, та обслуговування, необхідне для гарантування довгострокового функціонування. Цей розділ розрізняє окремі навички щодо експлуатації та обслуговування та окреслює частоту, з якою потрібно виконувати завдання щодо обслуговування, а також період часу, необхідний для запуску та обслуговування технології. У цьому розділі також поданий список потенційних зловживань та недоліків, про які варто пам’ятати.
12. Здоров’я та безпека
Більшість технологій із водопостачання пов’язані з роздумами щодо здоров’я і безпеки. Міркування чи ризики щодо здоров’я, описані в цьому розділі, потрібно враховувати під час планування із метою зменшення негативного впливу для здоров’я у місцевій громаді та серед персоналу. У цьому розділі також описуються загальні процедури управління ризиками, які потенційно можуть виключити технологію із використання, якщо не можливо гарантувати безпеку. Коли це доречно, перелічується особисте захисне обладнання, необхідне для того, щоб гарантувати особисту безпеку. Цей розділ також надає інформацію про потенціал технології щодо зменшення вмісту патогенів у воді (показники логарифмічного зменшення).
13. Витрати
Із кожною технологією пов’язані витрати на будівництво, експлуатацію, обслуговування і управління, у тому числі отримані в результаті витрати на інші технології у ланцюзі водопостачання. Оскільки витрати варіюються залежно від географічного розташування і не можуть бути описані в абсолютних величинах, у цьому розділі представлені основні елементи витрат, пов’язані з технологією, та за можливості діапазон цін, що дозволяє підрахувати початкову орієнтовну вартість. Попри те, що часто на початку надзвичайної ситуації є гроші на капітальні інвестиції (CAPEX), із часом така наявність суттєво зменшується. Тому при відборі технологій потрібно зважати на те, як досягнути найнижчих можливих операційних витрат (OPEX) для довгострокових рішень (> 6 місяців) та/або запровадити послуги, які будуть продовжувати функціонувати після гострого етапу реагування, наприклад, шляхом запровадження заходів із відшкодування витрат або посилення місцевих управлінських можливостей.
14. Соціальні та екологічні міркування
Соціальні міркування є важливими при ухваленні рішення щодо конкретних технологій водопостачання, особливо на рівні користувачів. Існують потенційні культурні табу, вподобання користувачів та звички, а також місцеві фактори, які може бути складно, неможливо або недоречно змінювати. Технологія водопостачання (а також вода, яку вона постачає) має бути прийнятою/прийнятною для користувачів та персоналу, який експлуатує та обслуговує її. Екологічні міркування включають вплив запропонованої до вибору технології на місцеве навколишнє середовище, викиди парникових газів загалом та її потенціал щодо погіршення чи пом’якшення впливу змін клімату.
15. Сильні та слабкі сторони
Цей розділ стисло окреслює основні сильні та слабкі сторони і таким чином допомагає у процесі ухвалення рішень. Слабкі сторони технології можуть вказувати на те, що існуючий критерій щодо виключення робить технологію непридатною для певного контексту. Як сильні, так і слабкі сторони можуть ефективно ставати інформативним наповненням для рішень користувачів і всіх осіб, залучених до планування і впровадження системи водопостачання.
16. Використані та додаткові джерела інформації
Цей розділ дає користувачам посилання на певні сторінки детального списку бібліографії, представленої в додатку посібника. Бібліографія – це підбірка найбільш доречних публікацій про водопостачання, відсортованих за розділами, разом із коротким описом кожної вказаної публікації. Користувачі можуть користуватися списком публікацій для пошуку відповідної додаткової інформації (наприклад, рекомендації щодо проєктування, дослідження, практичні приклади) про конкретні технології.
Систему постачання питної води можна графічно зобразити як послідовність функціональних груп, які можна об’єднати разом у різних комбінаціях. Усі компоненти системи – від джерела до споживання – є частиною цієї послідовності та розглядаються далі. Функціональні групи згруповують технології, які мають подібні функції. Електронний компендіум пропонує шість різних функціональних груп, з яких можна вибрати технології для побудови системи або послуги водопостачання (деякі з яких уже можуть бути застосовані в конкретному контексті та потенційно можуть бути відновлені). Кожну функціональну групу позначено певним кольором; технології в межах технологічної групи мають той самий кольоровий код задля спрощення ідентифікації. До того ж кожній технології в межах функціональної групи присвоєно ідентифікаційний код, який складається з літери і числа.
Джерело (S): позначає оригінальне джерело води та розглядає, чи воно забезпечує достатню кількість води, а також джерела енергії, необхідні для забезпечення видобутку, очищення і транспортування води. Зазвичай використовуються підземні чи наземні джерела води, однак в районах із достатнім обсягом дощових вод це також може бути доречним додатковим джерелом води. Кількість, якість та місце розташування джерела визначають подальше очищення води та проєктування мережі водопостачання. Доступні різні джерела енергії – від гравітації (за умови розташування джерела води на підвищенні) та людської сили (для видобутку порівняно невеликих обсягів води) до традиційних (наприклад, електроенергія або дизельне паливо) чи відновлюваних (наприклад, вітряні та сонячні) джерел енергії.
Збір (I) позначає систему забору води з джерела. У випадку кожного джерела води може бути в наявності одна чи більше систем забору води. Деякі системи збору можуть виконувати роль резервуару для зберігання води або забезпечувати певний рівень очищення. Збір можна класифікувати відповідно до джерела води: збір дощової води, збір поверхневих чи підземних вод. Вибір системи збору залежить від ряду факторів, зокрема, від необхідного обсягу води для цільової групи населення, наявності відповідного типу поверхні, характеристик водойми, потоку та характеристик потоку, наявності та ризику забруднення. Належним чином збудовані системи збору мають забезпечувати зручний та ефективний доступ до джерел води, а також захищати такі джерела від забруднення і попереджувати завдання шкоди екосистемам.
Видобуток (A) позначає різні способи отримання/видобутку води із використанням насосу. Насоси можна розділити на три широкі категорії залежно від того, як по насосу рухається вода: (1) імпульсні насоси, (2) об’ємні насоси чи (3) швидкісні насоси. На ринку є багато різних видів насосів, в кожного з яких є певні функціональні переваги. Вибір найбільш доречної технології збору води залежить від ряду факторів, таких як джерело води, структура водозабору, наявне джерело енергії, висота над рівнем моря, необхідний потенціал, вимоги щодо функціонування та обслуговування, наявність компонентів та послуг на місцевому рівні, соціально-культурні та екологічні фактори, а також інша вже наявна інфраструктура.
Очищення (T) стосується технологій для очищення води, які є доречними для великих груп користувачів, таких як громади, або напівцентралізоване застосування в сільських районах та більш централізоване застосування в районах міст. Технології очищення води можна поділити на три групи: (1) попереднє очищення, основною метою якого є зменшення каламутності неочищеної води, (2) усунення переважно забруднення, пов’язаного з мікроорганізмами, та (3) усунення хімічних забруднюючих елементів різного походження, у тому числі високого вмісту солей. Деякі технології можуть бути одноетапним процесом очищення, тоді як інші можливо потрібно застосовувати у межах багатоетапної системи очищення.
Транспортування/розповсюдження (D) позначає технології доставки води з джерела, насосної станції чи установки для очищення води до користувачів. Це або комунальні системи постачання різної складності, масштабу та із різними видами з’єднань, або приватні. Транспортування/розповсюдження також включає технології зберігання води, які можуть відігравати важливу роль у межах системи постачання, а також у момент збору (I) і під час очищення (T).
Очищення води в домашніх умовах та безпечне зберігання (H) стосується технологій очищення води в домашніх умовах та безпечного зберігання, які використовуються як одноетапна альтернатива очищенню води за умови недоступності централізованого чи комунального очищення або у випадку якщо якість отриманої води не відповідає стандартам. У разі виникнення забруднення у процесі транспортування від місця видобутку/збору до місця використання очищення води в домашніх умовах є доречним варіантом для вирішення цієї проблеми та включає безпечне зберігання води вдома.
Систему постачання питної води можна графічно зобразити як послідовність функціональних груп, які можна об’єднати разом у різних комбінаціях. Усі компоненти системи – від джерела до споживання – є частиною цієї послідовності та розглядаються далі. Шість функціональних груп представлені кодованими кольором колонками таким чином: Джерело, Збір, Видобуток, Очищення, Транспортування/Розповсюдження, Очищення води в домашніх умовах та безпечне зберігання.
Перш ніж може розпочатися експлуатація, потрібно визначити джерело води. На гострому етапі надзвичайної ситуації обране джерело води може не бути ідеальним (наприклад, з огляду на якість води), але його все одно може бути обрано через інші переваги (такі як близькість та/або доступність). У ході стабілізації надзвичайної ситуації може з’явитися більше часу для розробки сталих альтернативних джерел (наприклад, джерело підземних вод [S.5], які потребують менш постійного очищення, або джерело [S.6], яке підпадає під дію гравітації, що забезпечує потік води замість насоса).
Обраний шлях збору води залежить, наприклад, від часу, який є для його побудови, і відтак на етапі невідкладного реагування вибір способу збору часто обмежений тими варіантами, які можна швидко встановити, наприклад, забір з річки чи озера [I.3] або там де можна використовувати існуючі криниці [I.7] чи свердловини [I.8]. Знову ж таки, у процесі подальшого розвитку надзвичайної ситуації, наявний додатковий час може дати можливість побудувати інші способи збору води, які будуть більш доречними у відповідній ситуації.
Воду потрібно видобувати із місця збору із використанням джерела енергії. Під час гострого етапу реагування це часто означає використання якогось насосу (див. [A.1] – [A.9]), який працює на електроенергії [S.11] або дизелі [S.12], хоча їх може бути з часом замінено на більш сталі альтернативні варіанти, такі як гравітація [S.7] або сонячна енергія [S.10].
Після видобутку зазвичай воду потрібно очистити, перш ніж можна переходити до її постачання. Рівень і складність необхідного очищення залежать від якості води і стандартів та індикаторів, яких потрібно досягнути, хоча це й також залежить від етапу реагування на надзвичайну ситуацію. Наприклад, на гострому етапі пріоритетним завданням завжди буде безпосередньо зменшення рівня забруднення мікроорганізмами, оскільки це має найбільший короткостроковий вплив на здоров’я. Із часом можна додати інші методи очищення для вирішення питання додаткових джерел забруднення, які мають довгостроковий вплив на здоров’я (наприклад, фтор). На гострому етапі реагування заздалегідь виготовлені, готові очисні споруди є дуже корисними, оскільки вони спроєктовані для очищення мутних чи забруднених поверхневих вод у великому об’ємі. Вони також зазвичай використовують такі методи очищення, як коагуляція і седиментація разом чи без фільтрації ([T.4], [T.5]), які ефективно зменшують велику кількість хімічних елементів, що можуть мати довгостроковий вплив на здоров’я. Із часом можна спроєктувати більш сталі варіанти очищення, встановлення яких займає більше часу. Наприклад, повільні піщані фільтри [T.9] суттєво зменшують хімічні вимоги щодо очищення води, таким чином зменшуючи операційні витрати.
Згодом очищену воду потрібно буде транспортувати від джерела до користувачів (наприклад, із використанням водовозів або труб для транспортування води до резервуарів для її зберігання) та із резервуарів для води до користувачів (наприклад, із використанням труб та каністр). На гострому етапі реагування частіше використовують короткострокові рішення, такі як водовози [D.3] для транспортування води до гнучких резервуарів для води [D.5], які натомість під’єднані до кранів (див. [D.7]). Проте такі рішення, як перевезення води водовозами є дуже дорогими, і гнучкі резервуари не є ефективними в довгостроковій перспективі. Тому варто починати якомога швидше використовувати інші системи транспортування/розповсюдження, які є дешевшими, більш сталими та зручними. До таких відносять трубопроводи із використанням гравітації або насосні станції на сонячній енергії, резервуари із великими об’ємами, виготовлені зі стійкіших матеріалів (див. [D.6]), і системи постачання, які доставляють воду ще ближче чи навіть у домівки (див. [D.7], [D.8]).
У домогосподарствах питну воду потрібно зберігати безпечно, і користувачі можуть проводити додаткове очищення води вдома за потреби. Історично на гострому етапі реагування використовувалися певні технології із забезпечення безпеки води на рівні домогосподарств до запровадження централізованого очищення або у локаціях, де це неможливо зробити, наприклад, використання саше із коагулянтами – флокулянтами [H.8]. У деяких гострих ситуаціях, коли населення вже знає про певний продукт для очищення води в домашніх умовах, його можна включати до пріоритетних наборів непродовольчих товарів на гострому етапі із метою забезпечення якості води, особливо, у випадку груп населення, які розкидані на великій території. Загалом багато із таких систем очищення води в домашніх умовах є також вдалими довгостроковими рішеннями, коли централізоване очищення води є ненадійним та коли можна провести пілотні інтервенції до їхнього масштабування, потенційно із використанням місцевих ринків із цією метою.
Деякі гуманітарні організації у секторі WASH також використовують комплексні системи, які складаються з кількох технологій із вище зазначених функціональних груп, які зазвичай привозяться, відразу ж розгортаються та забезпечують надійне постачання води із джерела до користувача у різних ситуаціях. Ці системи зазвичай використовуються лише на гострому етапі реагування, перш ніж вдасться визначити та встановити довгострокові рішення відповідно до умов або модернізувати існуючі системи.
Важливо зазначити, що не завжди потрібно, щоб вода проходила всі функціональні групи, перш ніж вона дійде до користувача. У деяких системах викидається етап очищення з огляду на високу якість джерела води. Вода також може постачатися із використанням гравітації, щоб уникнути потреби використовувати насоси.
Існують численні фактори, які впливають на початкове рішення щодо того, які технології обирати в умовах надзвичайної ситуації. В реальності потрібен певний досвід для того, щоб обрати підходящі технології для відповідного етапу реагування, і неможливо бути занадто регламентованим у цьому питанні. Наступні кроки дають кілька рекомендацій щодо визначення доречної технології водопостачання для конкретного випадку:
Поширеними категоріями, які використовуються для розрізнення етапів реагування, є такі: (1) гострий етап реагування, (2) стабілізація та (3) відновлення. Визначення таких загальних етапів допомагає при плануванні допомоги попри те, що такий розподіл варто вважати теоретичним і спрощеним, оскільки він моделюється після одиничних подій стихійного лиха.
Гострий етап реагування: Цей етап позначає інтервенції із надання гуманітарної допомоги, які впроваджуються відразу ж після настання стихійного лиха, конфлікту, епідемії/пандемії або подальшого погіршення ситуації під час затяжної кризи. Зазвичай він покриває перші години і дні та аж до кількох перших тижнів чи місяців, коли застосовуються ефективні короткострокові заходи для того, щоб швидко покращити надзвичайну ситуацію, допоки не будуть знайдені більш постійні чи тривалі рішення. Початкове (швидке) оцінювання (див. [X.1] – [X.4]) потрібне для визначення пріоритетних потреб та для отримання кращого розуміння контекстуальних і технічних аспектів, а також інституційного середовища та виконавців.
Мета інтервенцій на гострому етапі реагування полягає в тому, щоб гарантувати і забезпечити виживання постраждалого населення, керуючись принципами гуманності, нейтральності, неупередженості та незалежності. Також потрібно зважати на те, що під час деяких надзвичайних ситуацій постраждале населення часто є набагато більш вразливим до захворювань через відсутні або неналежні заклади WASH та відсутність можливості дбати про гігієну. Тому необхідні базові послуги, пов’язані з водопостачанням. На цьому етапі включають надання достатніх запасів чистої води для пиття, особистої гігієни та приготування їжі, перш за все, на комунальному рівні та підтримку безпечного середовища, попереджуючи забруднення джерел води. Коли це реалізується, бажаною інтервенцією стає швидке відновлення чи посилення існуючої інфраструктури водопостачання (разом із короткостроковим швидким постачанням води в умовах надзвичайної ситуації за потреби) та надання інструментів і обладнання для забезпечення базових послуг з експлуатації та обслуговування.
Із метою дотримання безпечного і належного доступу всього постраждалого населення до послуг із водопостачання та відповідних послуг відповідальні органи у секторі водопостачання та місцеві служби оперативного реагування мають залучатися від самого початку. Також потрібно забезпечити рівну участь чоловіків, жінок, дітей, а також маргіналізованих та вразливих груп населення до планування, ухвалення рішень та місцевого управління (див. [X.15], [X.16]). Інтервенція на цьому етапі в умовах надзвичайної ситуації зазвичай впроваджується із залученням місцевих ресурсів, оскільки зовнішнім агенціям, які надають допомогу, потрібен час для мобілізації. Проте місцеві ресурси часто неготові до таких подій, що означає, що постраждалим переважно доводиться намагатися впоратися із надзвичайною ситуацією самостійно.
Стабілізація: Етап стабілізації чи переходу зазвичай розпочинається через кілька тижнів/місяців після настання надзвичайної ситуації та може тривати до орієнтовно шести місяців чи довше. Окрім збільшення масштабу покриття послугами, увага зосереджується на поступовому покращенні і модернізації тимчасових структур, які встановлювалися на гострому етапі реагування, або на заміні тимчасових технологій більш ефективними довгостроковими рішеннями. Цей етап включає запровадження структур за підтримки громади із зосередженням особливої уваги на всій системі WASH, поступовому залученні структур комунальних підприємств із водопостачання, та розгляді заходів із забезпечення безпеки води і управління ризиками (див. [X.7], [X.8]).
На цьому етапі потрібно переглянути джерела води та енергії після врахування екологічних факторів та довгострокової стабільності, особливо при використанні підземних вод як основного джерела води або при залежності від транспортування води водовозами. Рішення щодо обладнання для водопостачання мають ґрунтуватися на відповідних технологіях і проєктах, в ідеалі з використанням матеріалів, які доступні локально. Детальне оцінювання необхідне для належного реагування у відповідному місцевому контексті та для збільшення прийняття запланованих інтервенцій в довгостроковій перспективі (див. [X.1] – [X.4]). Особливу увагу слід звертати на такі аспекти, як смак, запах та колір води, що постачається, оскільки вони впливатимуть на прийняття, а також на ті питання, пов’язані з гігієною, які передбачають певні зміни в поведінці (див. Х.16). Також потрібно вивчити масштаб використання ринкових підходів (див. [X.17]).
Як і на гострому етапі реагування ключовим фактором є рівна участь чоловіків, жінок, дітей, а також маргіналізованих і вразливих груп населення у плануванні, ухваленні рішень та місцевому управлінні задля забезпечення того, що у всього постраждалого населення є безпечний і достатній доступ до послуг із водопостачання та що послуги є належними. На етапі стабілізації потрібно попередньо розглянути відповідні заходи із забезпечення резильєнтності та зменшення ризиків стихійного лиха, особливо, якщо є ймовірність того, що трапиться ще одне стихійне лихо (див. [X.10]).
Відновлення: Етап відновлення, який часом називають етапом реабілітації, має на меті відновити чи покращити ситуацію постраждалого населення, яка існувала до надзвичайної ситуації, шляхом поступової інтеграції принципів розвитку. Цей етап зазвичай розпочинається після чи навіть під час впровадження інтервенцій із надання допомоги (зазвичай після шести місяців) та може вважатися продовженням вже реалізованих заходів із надання допомоги. Загалом він може підготувати підґрунтя для подальших інтервенцій із розвитку та поступової передачі партнерам, які відповідають за середньо- і довгострокову підтримку. Залежно від місцевих потреб загальний графік інтервенцій із відновлення становить зазвичай від шести місяців до трьох років, хоча у випадку складних ситуацій може знадобитися до п’яти років чи навіть більше, наприклад, у районах, які постраждали внаслідок конфлікту.
Інтервенції з відновлення характеризуються активною участю місцевих партнерів та органів влади у плануванні та ухваленні рішень із метою розбудови місцевого потенціалу та забезпечення сталості інтервенцій. На цьому етапі потрібно детальніше розглянути масштаб використання ринкових підходів (див. [X.17]) або запровадження тарифної системи для використання води в довгостроковій перспективі. Інтервенції з відновлення у секторі водопостачання можуть мати різні форми та залежать від місцевих умов, а також актуальних потреб постраждалого населення. Окрім технічного впровадження системи водопостачання такі інтервенції включають значні зусилля із посилення структур і систем із надання послуг WASH та сприяють виникненню ринків водних послуг. У контексті довгострокового існування табору, який може перетворитися на постійне поселення, інтервенції можуть включати модернізацію існуючої інфраструктури водопостачання в умовах надзвичайної ситуації.
Інтервенції з відновлення також включають довгострокову розбудову спроможностей та навчання, у тому числі роботу з відповідними місцевими органами влади та партнерами з розвитку. Також надзвичайно важливими є посилена співпраця з місцевим урядом, комунальними підприємствами, громадянським суспільством, приватним сектором та передача обов’язків. Тому від самого початку необхідна посилена участь залучених зацікавлених сторін у процесах планування та ухвалення рішень. За можливості інтервенції з відновлення мають зважати на те, що реалізовані інвестиції можуть забезпечити підґрунтя для подальшого розширення закладів і послуг WASH. До того ж інтервенції з відновлення можуть включати відповідні заходи із забезпечення резильєнтності та зменшення ризиків стихійного лиха (див. [X.10]). Інтервенції з відновлення мають включати чітку стратегію переходу чи виходу (див. [X.11]), у тому числі передачу місцевому уряду, громадам чи надавачам послуг із метою забезпечення можливості підтримання створених рівнів надання послуг.
Надзвичайні ситуації можуть виникати у різних варіаціях та можуть бути або гострими та обмеженими у часі, або хронічними та затягнутими за своїм характером. Сценарії, які призводять до виникнення надзвичайних ситуацій, можна загалом поділити на такі категорії:
Надзвичайні ситуації, спричинені природними або техногенними загрозами: Землетруси, виверження вулканів, зсуви ґрунту, повені, буревії, засухи, надзвичайно високі та низькі температури, епідемії/пандемії (наприклад, холера, вірус Ебола, COVID-19) є природними загрозами, які можуть спричинити гуманітарні катастрофи, що заберуть багато життів та призведуть до економічних збитків і пошкодження навколишнього середовища та інфраструктури. Проте гуманітарні катастрофи трапляються лише там, де населення є вразливим до певної загрози за умови її настання. Населення у світі, яке постійно збільшується в кількості, постійна глобальна урбанізація та зміни у використанні землі можуть ще більше посилити вразливість до природних та техногенних загроз, наприклад, руйнування дамби та хімічні чи ядерні аварії. Такі надзвичайні ситуації часто призводять до погіршення умов навколишнього середовища для здоров’я, особливо щодо доступу до базових послуг із WASH. Такі об’єкти інфраструктури, як школи, дороги, лікарні, об’єкти водопостачання та водовідведення часто зазнають безпосереднього впливу, що зменшує доступ до чистої води, санітарних послуг та відповідної гігієни, наприклад, миття рук, таким чином збільшуючи ризик виникнення захворювань, пов’язаних із водою та санітарією.
Конфлікти: Це стосується соціально спричинених надзвичайних ситуацій, таких як політичні конфлікти, збройні зіткнення та громадянські війни. Багато переміщених осіб (внутрішньо переміщених осіб та/чи біженців) мають розміщуватися у таборах, тимчасових притулках чи приймаючих громадах, де потрібно оперативно гарантувати доступ до чистої води, санітарних умов та предметів гігієни, що зазвичай має забезпечуватися впродовж тривалого періоду часу. Більшість переміщених осіб зазвичай осідають у приймаючих громадах. Це може перевантажити існуючу інфраструктуру з водопостачання (та водовідведення), що ускладнює визначення та підрахунок дійсних потреб і потенційно вимагає модернізації існуючої інфраструктури.
Через динаміку конфлікту та з огляду на те, що переміщення населення може відбуватися (та динамічно змінюватися) протягом тривалого періоду, часто складно спланувати те, як довго мають існувати притулки та відповідна інфраструктура водопостачання. Цей необхідний період функціонування може варіюватися від кількох тижнів чи місяців до кількох років або навіть десятиліть. Більшість таборів для біженців стають все більш довгостроковими (10 років чи навіть більше) та часто перетворюються на постійні міські поселення. Відтак всі технології, запроваджені в такому контексті, потрібно розглядати крізь призму довгострокового існування.
Належне джерело водопостачання – це зазвичай основний критерій для вибору місця розміщення табору чи переміщеного населення. Проте табори для біженців почасту будують у середовищі, де кількість води є обмеженою, тому важливо на ранньому етапі реагування ухвалити рішення про переміщення людей ближче до води або про транспортування води до людей. У багатьох ситуаціях рішення щодо поселень вважаються короткостроковими інтервенціями, оскільки це політично небажано розглядати більш постійні варіанти поселення. Місцеві органи влади можуть бути проти діяльності, яка може вважатися такою, що робить інфраструктуру водопостачання і водовідведення більш постійною або краще розвинутою через страх виникнення довгострокової відповідальності перед переміщеним населенням. Ситуація ще більше ускладнюється, якщо умови в таборі можуть стати кращими ніж умови в місцевих населених пунктах, що може спричинити напругу між місцевим населенням і біженцями. Такі випадки варто розглядати як можливості для покращення послуг із водопостачання як для приймаючої громади, так і для біженців.
Вразливі держави і затягнуті кризи: Вразливі держави та країни з затягнутими кризами стають все більш поширеними. Держави можуть вважатися вразливими, коли вони не хочуть чи не можуть виконувати свої базові функції. Для постраждалого населення безпека може наражатися на ризик, якщо не надаються базові соціальні послуги або якщо вони погано функціонують. Слабкі урядові структури або відсутність відповідальності уряду за забезпечення базових послуг можуть посилювати бідність, нерівність та соціальну недовіру і потенційно можуть перетворитися на гуманітарну катастрофу.
Затягнуті кризові ситуації характеризуються стихійними лихами та/чи конфліктами, які часто повторюються, тривалими продовольчими кризами, погіршенням стану здоров’я людей, погіршенням життєдіяльності та недостатньою інституційною спроможністю для реагування на кризи. У такому середовищі значний відсоток населення є особливо вразливим до ранньої смерті чи захворювань. Надання базових послуг із водопостачання часто ігнорується, та зовнішня підтримка із використанням традиційних урядових каналів може призвести до дуже незадовільного досвіду. За таких умов може бути необхідно дослідити додаткові та альтернативні способи надання послуг, спираючись переважно на неурядових чи субурядових виконавців на відносно децентралізованому рівні. Потрібно обирати такі технології водопостачання, які можуть протидіяти крадіжці (наскільки це можливо) та мають якомога менше зовнішніх ввідних даних (наприклад, пальне чи хімічні сполуки).
Країни з (високим) рівнем ризику, які зазнають впливу стихійних лих і змін клімату: Зміни клімату та висока ймовірність пов’язаних із цим природних загроз становлять величезний виклик для багатьох країн. Ризик того, що природні події стануть стихійним лихом, переважно визначається вразливістю суспільства, чутливістю його екологічних чи соціально-економічних систем та впливом змін клімату як на надзвичайні події, які виникають час від часу (наприклад, сильні дощі, які спричиняють повені або зсуви ґрунту), так і на поступові зміни клімату (наприклад, тимчасове зміщення сезонів дощів). Зміни клімату також погіршують проблемні ситуації у країнах, які вже страждають від стихійних лих. Окрім ймовірно необхідного безпосереднього реагування на надзвичайну ситуацію може також бути потрібно, щоб виконавці з питань розвитку звертали більше уваги на належні профілактичні заходи та дії зі зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій (див. [Х.10]). Існуюча інфраструктура водопостачання може потребувати змін, чи можливо потрібно буде запровадити більш ефективні та сталі системи водопостачання із метою посилення резильєнтності та надання допомоги громадам із реагуванням на регулярні надзвичайні погодні умови, спричинені змінами клімату (наприклад, підвищення рівня води в районах, схильних до повеней, або більші резервуари для зберігання води, щоб можна було пережити засушливі пори року). Це також може включати заходи із забезпечення готовності, такі як зміцнення потенціалу, накопичення обладнання та розробка ротаційного плану на випадок різкого збільшення навантаження. До того ж системи водопостачання можливо потрібно буде підготувати до надання послуг особам, які стали біженцями внаслідок змін клімату.
Стихійні лиха часто можуть бути поєднанням кількох категорій (наприклад, у вразливих державах чи країнах, які зазнали впливу конфлікту, можуть виникнути природні катастрофи), що ще більше ускладнює цільове реагування (наприклад, робота лише з тими, хто зазнав впливу природної катастрофи, на противагу роботи з тими, хто зазнав впливу більш хронічних станів). До того ж сценарії надзвичайних ситуацій та криз також можна розділяти на стихійні лиха, які розпочинаються неочікувано (наприклад, землетруси чи конфлікти), та стихійні лиха, які розпочинаються повільно (наприклад, засухи, які можуть призвести до тривалої продовольчої кризи, або нестабільні ситуації, які призводять до погіршення послуг із часом). Залежно від виду кризи населення та інфраструктура також можуть зазнавати різного впливу. Тоді як деякі стихійні лиха можуть призвести до масових переміщень населення із наслідками щодо потужних заходів у сфері громадського здоров’я, інші можуть впливати лише на інфраструктуру, що зміщує акцент під час реагування на ремонтні роботи та відповідну модернізацію.
Розроблено
розміщено в
За фінансової підтримки
Закрити