Щоб вивести вигрібну яму чи траншею з експлуатації, її можна засипати ґрунтом та покрити. Подібним чином можна утилізувати необроблений (фекальний) мул та екскременти у рядах глибоких траншей. Покрита повністю вигрібна яма чи траншея не становить безпосереднього ризику для здоров’я, і її вміст із часом розкладеться природним шляхом. Зверху над багатими на поживні речовини вигрібними ямами та траншеями можна посадити дерева, які там будуть активно рости.

Коли вигрібні ями ( S.3 , S.4 ) чи траншеї S.1 стають повними, «заповнення та покриття», тобто заповнення решти вигрібної ями та її покриття, є можливим варіантом. Система Арборлоо – це неглибока вигрібна яма, спроєктована спеціально на основі цього принципу; коли вигрібна яма стає повною, у неї садять дерево, а надбудову, опору та плиту перекриття переміщують до нової вигрібної ями. До першого використання вигрібної ями Арборлоо, на дно пустої вигрібної ями насипають шар із листя. Після кожної дефекації до вигрібної ями потрібно додавати чашку ґрунту, попелу або суміші цих двох матеріалів для покриття екскрементів. За наявності, час від часу можна додавати листя, щоб покращити проникність та вміст повітря у насипі. Коли вигрібна яма стає повною (зазвичай кожні 6 – 12 місяців), верхні 15 см засипають ґрунтом і саджають дерево. Бананові дерева, дерева папаї та гуави (з-поміж багатьох інших) довели свою ефективність у випадку цієї технології. Ряди глибоких траншей – це метод, який можна вважати доречним варіантом як для обробки, так і для утилізації. Він складається із викопування глибоких траншей, заповнення їх мулом і покриття ґрунтом. Як і у випадку системи Арборлоо, зверху можна посадити дерева, які отримують користь від органічної речовини та поживних речовин, які повільно вивільняються з мулу.

Проєктні міркування

Система Арборлоо є доречним варіантом, якщо об’єкт підходить для вирощування дерев і для цього є достатньо вільного місця. Для системи Арборлоо потрібна неглибока вигрібна яма, орієнтовно 1 м глибиною. Проте дерево не слід висаджувати безпосередньо у необроблені екскременти. Його потрібно висаджувати у ґрунт зверху вигрібної ями, що дозволить його корінню проникнути у вміст вигрібної ями у процесі того, як воно буде рости. Найкращим варіантом може бути дочекатися сезону дощів для висаджування дерева у разі, якщо спостерігається дефіцит води. Ряди глибоких траншей зазвичай споруджуються за допомогою канавокопача. Типові розміри є такими: 1,2 – 1,5 м глибиною, приблизно 0,6 – 1 м шириною та із довжиною у кілька метрів залежно від наявного місця. Відстань між рядками може становити 2 м чи більше від краю до краю. Глибина траншеї визначається з огляду на об’єм мулу, який буде застосовуватися. Траншея заповнюється мулом десь до позначки у 0,3 м до поверхні і тоді засипається насипом для покриття. На чи між траншеями висаджуються дерева або інша рослинність. Змінними, які потрібно враховувати, є розміри траншеї, відстань, метод заповнення (шарами ґрунту чи спільне компостування із використанням рослинного матеріалу), види, склад і густота рослинності, а також кінцеве призначення.

Матеріали

Необхідні матеріали для викопування вигрібної ями, і у випадку рядів глибоких траншей корисним є канавокопача. У наявності повинні бути невеликі дерева для висаджування.

Застосовність

Заповнення і покриття є доречним рішенням, коли неможливо провести випорожнення або коли є місце для постійного викопування нових вигрібних ям. Систему Арборлоо можна застосовувати у сільських, приміських та навіть більш густонаселених районах у разі наявності достатньої площі. Висаджування дерева у покинутій вигрібній ямі – це гарний спосіб відновлення лісів у районі, забезпечення сталого джерела свіжих фруктів та попередження падіння людей у старі вигрібні ями. Той самий принцип можна застосовувати до туалетів із траншеями. Проте залежно від місцевих умов вміст покритої вигрібної ями або траншеї може забруднювати підземні води, поки повністю не розкладеться. Варіант із рядами глибоких траншей можна розглядати, коли в наявності є земельна ділянка достатнього розміру та відсутній ризик забруднення підземних вод. Ці варіанти можна застосовувати на всіх фазах надзвичайної ситуації, як тільки вигрібна яма чи траншея заповниться.

Експлуатація та обслуговування

У випадку системи Арборлоо після кожної дефекації до вигрібної ями потрібно додавати чашку ґрунту та/або попелу, а також періодично потрібно додавати листя. В ідеалі вміст вигрібної ями потрібно періодично вирівнювати за допомогою палиці, щоб попередити утворення конусоподібної форми по центру. Після того, як вигрібна яма заповниться, надбудову туалету потрібно перемістити до нової вигрібної ями. Із закритою вигрібною ямою чи траншеєю пов’язано небагато обслуговування, окрім як догляд за деревом чи рослинами. Дерева, висаджені у повні вигрібні ями і траншеї, потрібно регулярно поливати. Навколо саджанців потрібно спорудити невелику огорожу, щоб захистити їх від тварин.

Здоров’я та безпека

У разі належного покриття та чіткого маркування заповненої траншеї або вигрібної ями ризик інфікування буде мінімальним. Кращим варіантом може бути покрити вигрібну яму і посадити дерево, ніж випорожнювати її, особливо у разі відсутності належних технологій для видалення та обробки фекального мулу і коли місце не є обмеженням. Користувачі не вступають у контакт із фекальним матеріалом, і відтак існує дуже низький ризик передачі патогенів. У випадку рядів глибоких траншей під час збору мулу та його утилізації в траншею потрібне особисте захисне спорядження.

Витрати

Заповнення і покриття є низькозатратним рішенням. Основні статті витрат пов’язані з інструментами, обладнанням і персоналом, потрібним для викопування вигрібних ям чи траншей. Дерева та їстівні культури можуть генерувати дохід чи зменшувати витрати на продовольчі товари.

Соціальні міркування

Система Арборлоо та ряди глибоких траншей є простою технологією та не спричиняє візуальних незручностей або запаху, за винятком запахів, які можуть виникати у процесі транспортування мулу. Вони також зменшують ризик контакту з патогенами після покриття. Демонстраційні проєкти щодо системи Арборлоо, які дозволяють участь членів громади, є корисними для того, щоб продемонструвати простоту системи, її неагресивну природу та цінність людських екскрементів.