Планування відбудови та реконструкції санітарної інфраструктури є завданням, яке зазвичай належить до сфери управління конкретних державних установ. Однак у ситуаціях після стихійного лиха/надзвичайної ситуації, в залежності від масштабів завданої шкоди, агентства з допомоги, громадянське суспільство та інші організації, приватні та державні, можуть співпрацювати з урядом для сприяння відновленню та/або (реконструкції) інфраструктури на основі оцінки збитків та потреб. Перш ніж думати про нові компоненти технологій аварійної санітарії, які мають бути впроваджені, рекомендується провести належну оцінку того, яка санітарна інфраструктура (компоненти) вже є, що все ще може функціонувати і що можна відновити з мінімальними зусиллями (наприклад, після тайфуну вся надземна інфраструктура може бути знищена або знесена, але підземні ями та септики можуть все ще залишатися та функціонувати. Після відновлення надземних конструкцій їх можна буде знову ввести в експлуатацію).
Відновлення може бути складним процесом, який, залежно від розміру систем, може тривати від кількох тижнів до кількох років. При реалізації програм з відбудови важливо, щоб різні залучені організації координували роботу з урядом і між собою, а також відповідали існуючим національним стратегіям і стандартам X.4. Слід також вивчати та розробляти зв'язки з існуючими довгостроковими урядовими програмами. Після того, як нагальні потреби постраждалого населення будуть задоволені, подальше оцінювання вкаже на ключові санітарні об’єкти, які потребують відбудови. Основним принципом відновлення санітарної інфраструктури є запобігання руйнуванню існуючої інфраструктури, покращення безпечних санітарно-гігієнічних заходів та запобігання надзвичайним ситуаціям у сфері санітарії. Крім того, зусилля з відновлення дають можливість покращити якість існуючої санітарної системи, довкілля та побудувати більш безпечні та стійкі спільноти. Тому важливо належним чином запроваджувати принципи сталого розвитку на ранніх етапах відновлювальних робіт.
Відповідно до стандартів Sphere, важливо узгодити будівельні стандарти та рекомендації з відповідними державними та місцевими органами влади, щоб забезпечити виконання ключових вимог щодо безпеки та ефективності. Слід дотримуватися місцевих або національних будівельних норм. У ситуаціях, коли будівельні норми не існують або не їх не дотримуються, міжнародні будівельні норми та/або загальні будівельні норми можуть бути адаптовані до місцевих умов. Місцева культура, кліматичні умови, доступні ресурси, можливості будівництва та обслуговування, доступність і цінова прийнятність – усе це має бути частиною проєктування, впровадження, експлуатації та обслуговування систем.
Для успіху програми з відновлення санітарії необхідно добре налагоджене та збалансоване управління. Щоб зрозуміти, який внесок місцевий ринок може зробити для забезпечення сталої санітарії, можна здійснити картування та аналіз ринку X.13. Картування та аналіз ринку дозволяють визначити стратегії, такі як грошові інтервенції, місцеві закупівлі та інші інноваційні форми підтримки, що дозволяють програмам з відновлення санітарії використати наявні можливості ринку. Взаємодія з існуючим ринком може сприяти більш ефективному використанню гуманітарних ресурсів, стимулювати відновлення та зменшити залежність від сторонньої допомоги. Коли зовнішні суб’єкти беруть участь у відновленні інфраструктури, умови взаємодії мають бути чіткими, включаючи тривалість підтримки проекту, стратегії переходу та виходу X.6. Передача обов'язків місцевим органам влади, громаді, постачальникам послуг чи іншим організаціям має включати чіткі інструкції та навчання з експлуатації та обслуговування інфраструктури.
Brandberg, B. (1997): Latrine Building. A Handbook for Implementation of the Sanplat System. Intermediate Technology Publications, London
Harvey, P. A. (2007): Excreta Disposal in Emergencies. WEDC, Loughborough University, UK
Закрити