Під час виникнення надзвичайних гуманітарних ситуацій держави в першу чергу відповідають за безпеку постраждалого населення, а також за біженців і внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на своїй території. Національні закони, нормативні акти, стандарти та кодекси забезпечують архітектуру реагування на надзвичайні ситуації, включаючи санітарні та інші заходи з WASH. Ці правила визначають, як і ким мають надаватися санітарні послуги, яких стандартів при цьому слід дотримуватись, чи є право власності на інфраструктуру та послуги, а також як мають бути розроблені та впроваджені моделі експлуатації та технічного обслуговування. Стандарти та норми визначають, наприклад, рівень очищення стічних вод, необхідний для захисту якості водних об’єктів, куди вони скидаються після очищення, проєктування санітарних технологій, а також якість матеріалів та обладнання, які будуть використовуватися при наданні природоохоронних послуг.

Загальне реагування на надзвичайні ситуації у галузі WASH здійснюється державними відомствами, що займаються питаннями водопостачання та санітарії. Тому місцева влада відіграє важливу роль і зазвичай відповідає за всі місцеві комунальні послуги, земельні питання, а також місця утилізації та скидання відходів. Таким чином, національна політика та рішення матимуть значний вплив на підхід місцевої влади до надання допомоги загалом.

Насправді, багато країн, які стикаються з конфліктом, стихійним лихом або будь-якою надзвичайною ситуацію, часто зазнають значних обмежень з точки зору можливостей та ресурсів, і тому не можуть повністю взяти на себе відповідальність за координацію та впровадження ефективного реагування. У таких випадках уряд може попросити недержавних суб’єктів, таких як оперативні організації ООН, місцеві та міжнародні неурядові організації, Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця та приватні компанії, надати підтримку щодо забезпечення гуманітарних потреб постраждалого населення.

Координація реагування

Вкрай важливо, щоб операції з реагування на надзвичайні ситуації, що проводяться за підтримки зовнішніх чи неурядових організацій, не діяли ізольовано чи паралельно з зусиллями уряду. Існуючий національний потенціал та місцеві структури завжди повинні бути відправною точкою при плануванні служб реагування на надзвичайні ситуації, а за потреби їм слід допомагати цілеспрямованими заходами з нарощування потенціалу.

Для забезпечення ефективної координації між урядом та різними суб’єктами WASH можуть знадобитися зовнішні механізми координації, такі як кластер WASH. Глобальний кластер WASH є відкритою, офіційною платформою для координації та спільної роботи всіх суб’єктів надзвичайних ситуацій. Для кластеру WASH провідною установою є ЮНІСЕФ. У деяких випадках кластером WASH також може керувати місцева чи міжнародна неурядова організація, яка має досвід у сфері WASH та необхідні місцеві мережі для виконання цієї ролі. Координаційні механізми кластеру залежатимуть від можливостей уряду, ООН та неурядових організацій реагувати, наявності та ефективності існуючих механізмів координації, а також від масштабу, фази та передбачуваної тривалості надзвичайної ситуації. Яка б структура не була прийнята, вона повинна бути достатньо гнучкою, щоб відповідати всім етапам реагування на надзвичайні ситуації, наприклад, розширюватися під час інтенсивних заходів з надання допомоги та скорочуватися у разі злиття чи згортання кластера. Визначення відповідної координаційної структури на національному рівні залежатиме від уже існуючих державних структур та механізмів координації.

Зовнішні гуманітарні суб’єкти мають в основному три різні способи взаємодії в умовах конкретної країни: (1) вони координують свої заходи з надання допомоги через встановлений механізм WASH кластерів, (2) вони безпосередньо залучені до заходів з надання гуманітарної допомоги та (3) вони співпрацюють з або (фінансово) підтримують місцевих учасників у їхніх зусиллях щодо надання адекватної допомоги.

Нормативно-правова база

При плануванні заходів реагування з WASH, необхідно розуміти національні закони та нормативні акти щодо санітарної інфраструктури. Закони, як правило, забезпечують загальну основу, в рамках якої нормативно-правові акти надають більш детальні вказівки. Низка законів стосується управління стічними водами, включаючи природоохоронне законодавство, закони про охорону здоров’я та закони з планування, в межах яких можна знайти стандарти якості води, скидання стічних вод, якості стоків та їх повторного використання, а також екологічні стандарти для захисту джерел води. У будівельних нормах і правилах часто вказується, які системи прийнятні та як їх слід проєктувати та будувати.

У гострій фазі надзвичайної ситуації може бути неможливо спроектувати санітарні системи відповідно до національних стандартів і правил; рішення слід обговорити з відповідальними органами. Пілотний статус та мораторій – це шляхи впровадження інфраструктури на основі існуючих будівельних норм і правил та стандартів, а також можуть скласти основу для майбутніх реформ.

Планування з урахуванням стратегії передачі та виходу X.6 зазвичай збільшує загальну прийнятність і потенційну стійкість нових систем. Якщо національні керівні принципи є не конкретними або їх немає, до стандартів слід віднести Гуманітарну хартію Sphere та Мінімальні стандарти з гуманітарного реагування.