Відповідне управління твердими відходами (УТВ) має вирішальне значення для здоров’я населення. Це особливо актуально в надзвичайних ситуаціях і ситуаціях гуманітарної кризи, оскільки існуючі послуги, такі як збирання, обробка або утилізація, можуть бути порушені. Крім того, додаткові відходи, викликані кризою, можуть мати вплив на здоров’я населення. З одного боку, катастрофи та конфлікти можуть призвести до утворення великої кількості відходів, зокрема сміття та залишків будівель та інших уламків. З іншого боку, переміщення людей і створення нових тимчасових поселень (таборів) потребують нових заходів. Тверді відходи без належного управління приваблюють комах і тварин, які можуть бути переносниками хвороб, наприклад, мух, щурів або інших тварин, які порпаються у смітті. Тверді відходи, що потрапляють в дренажні канали, призводять до їх засмічення, затоплення або утворення застійних ставків. Це може сприяти розмноженню комарів, які переносять малярію, лихоманку денге та жовту лихоманку. Великі купи твердих відходів часто підпалюють, і дим може бути небезпечним для здоров’я, якщо відходи, які горять, містять такі предмети, як пластмаси або хімікати. Вплив некерованих небезпечних відходів, таких як екскременти (через відсутність санітарно-технічних споруд), інфіковані медичні відходи, гострі предмети (голки, скло) або токсичні хімікати можуть становити додаткову безпосередню загрозу здоров’ю людей. Грунт і вода, контактуючи з відходами, швидко забруднюються, що загрожує якості ґрунту, безпечності харчових продуктів, а також якості поверхневих і підземних водних ресурсів. Нарешті, але що ще більше важливо, стихійно скинуті тверді відходи в районі поселення виглядають непривабливо і принижують почуття самоповаги громад.

Система поводження з твердими відходами

Тверді відходи в широкому сенсі можна визначити як будь-який небажаний твердий продукт або матеріал, який створений людьми чи є результатом промислових процесів, який не має цінності для того, хто викидає його. Інші терміни для твердих побутових відходів: «сміття», «мотлох», «непотріб». Зі зростанням щільності населення проблеми, пов'язані з твердими відходами, стають дедалі гострішими. Тверді комунальні відходи – це тверді відходи, що надходять з населених пунктів (будинків, магазинів, офісів, що лежать на вулицях і в громадських місцях) і, як правило, знаходяться у зоні відповідальності місцевих органів влади. Хоча інші тверді відходи, що утворюються на території муніципальних районів, наприклад екскременти від браку санітарних споруд, або відходи від промислових процесів або будівництва, як правило, не визначаються як «муніципальні відходи», їх все ж потрібно враховувати, оскільки вони також опиняються в потоці твердих комунальних відходів. Комплексне стабільне управління відходами (див. малюнок 6) включає в себе розгляд усіх фізичних елементів системи управління відходами, починаючи від утворення відходів до зберігання, збирання, транспортування, переробки, обробки та остаточної утилізації. Крім того, вона включає в себе управління та стратегічні міркування, включаючи економічну та фінансову стійкість, політичні/юридичні та інституційні аспекти, а також залучення всіх зацікавлених сторін (різних виробників відходів та користувачів послуг, неформальних та офіційних постачальників послуг та користувачів відходів, міжнародних агентств, місцевих, регіональних а також державних урядів, громадянське суспільство та неурядові організації тощо).

Планування та впровадження послуг з управління твердими побутовими відходами

Для належної та стабільної служби з УТВ слід розглянути наступні завдання:

Планування/впровадження з координацією та залученням усіх відповідних зацікавлених сторін: Послуги з УТВ повинні плануватися та впроваджуватися у координації з користувачами послуг, відповідними установами та органами влади, а також потенційними або існуючими постачальниками послуг. Це має статися до того, як проблема твердих побутових відходів стане серйозною загрозою для здоров’я постраждалого населення.

Розгляд зав’язків з іншими галузями санітарії: Тверді відходи можуть створити ряд проблем для інших галузей санітарії. Сміття може забивати дощові канали, утворюючи стоячу воду та переливи, що призводить до підтоплення вулиць і будинків. Тверді відходи, кинуті в вигрібні ями, можуть значно ускладнити випорожнення цих вигрібних ям і подальшу обробку, переробку та повторне використання/утилізацію фекального мулу, зібраного в ямах. Ці зв’язки слід враховувати, особливо при проведенні кампаній з підвищення обізнаності населення.

Оцінка та розуміння утворення відходів та існуючої практики утилізації відходів: Основою всього планування та реалізації є вимірювання кількості (кг) та визначення типу (органічних, пластикових тощо) відходів, які генеруються. Крім побутових відходів, слід ретельно оцінювати потоки відходів з високим потенціалом ризику (наприклад, медичні відходи).
Врахування засобів менструальної гігієни: Засоби для менструальної гігієни, які не утилізуються належним чином, можуть створити проблеми, напр. через засмічення туалетів або внаслідок можливого розвитку інфекційк. Відходи з засобів менструальної гігієни зазвичай утворюються в туалетних кабінках. Тому у всіх громадських вбиральнях мають бути встановлені та експлуатуватися контейнери для твердих відходів з кришкою та підкладкою, а люди мають бути навчені правильній та безпечній утилізації засобів менструальної гігієни.

Створення середовища, що сприяє уникненню та зменшенню кількості відходів: Відмова від використання матеріалів, які не є необхідними, небезпечними або складними в обігу (наприклад, одноразові пластикові пакетики з водою, багатокомпонентні матеріали, розчинники або аерозольні балончики) є одним із способів структурно уникнути утворення відходів. Крім того, заходи на рівні користувачів послуг можуть стимулювати зміну поведінки, щоб зменшити утворення відходів.
Підвищення ефективності відновлення, рециклінгу та забезпечення переробки: Відходи слід розглядати як ресурс. Поліпшення рециклінг на місці (на рівні домогосподарства) або поза ним (районний чи центральний рівень) не тільки зменшує потребу (і витрати) на утилізацію залишкових відходів, але також може надати можливості для працевлаштування місцевому населенню та зменшити залежність від зовнішніх ресурсів. Для стимулювання рециклінгу ключовим заходом є запровадження роздільного збирання відходів (як можна раніше). Це збільшує цінність різних фракцій відходів і полегшує подальшу переробку. Типовими прикладами є переробка органічних відходів шляхом компостування для отримання добрив або анаеробного зброджування для отримання енергії, переробка макулатури для брикетів і палива або переробка інших потоків відходів (гуми, пластмаси, металу) для виробництва вторинної дешевої продукції. Тим не менш, обрані та впроваджені технології та підходи повинні враховувати потреби ринку стосовно кінцевих продуктів, отриманих з відходів, і не підвищувати ризики для здоров’я населення та забруднення навколишнього середовища. Спалювання змішаних відходів зазвичай не є бажаним варіантом, оскільки такі відходи, як правило, мають високий вміст вологи, і технологія вимагає великих капітальних витрат, висококваліфікованої і дорогої експлуатації та управління, а також призводить до серйозної небезпеки для здоров’я органів дихання та забруднення навколишнього середовища.

Забезпечення системи збору та транспортування: Вивезення відходів із житлових районів дозволяє уникнути їх накопичення в безпосередній близькості. Регулярний збір дозволяє уникнути контакту та впливу відходів на мешканців, а також усуває привабливість для тварин розповсюдників хвороб. Це також зменшує ризик спалювання відходів, що часто використовується для зменшення їх кількості, що призводить до серйозної небезпеки для здоров’я органів дихання. Слід розглянути можливості розвитку малого бізнесу. Часто неформальний сектор є активним і може бути переведений на професійну основу.

Забезпечення безпечної утилізації: Включає вибір місця, яке запобігає забрудненню поверхневих і підземних вод фільтратом відходів. Місця для захоронення повинні бути огороджені для запобігання доступу людей і тварин. Крім того, дренаж навколо ділянки повинен забезпечити уникнення потрапляння води у відходи. Майданчик для складування відходів на полігоні слід засипати щодня або принаймні раз на тиждень тонким шаром землі, щоб запобігти привабленню переносників хвороб, таких як мухи та гризуни.

Планування прибиральних кампаній: За погодженням з населенням та відповідальними місцевими органами влади необхідно буде організувати періодичне прибирання зон загального користування, щоб забезпечити гігієнічне середовище, а також нагадувати та активізувати необхідність участі громадськості в дотриманні чистоти у районі як громадянського обов’язку та відповідальності громадян.

Забезпечення безпечного поводження з відходами з медичних закладів: Медичні відходи можуть наражати населення, медичних працівників та осіб, які займаються обробкою відходів, на ризики інфекцій, токсичного впливу та травм. Під час стихійного лиха найнебезпечнішими видами відходів можуть бути хімічні або інфіковані відходи (перев’язки на рани, закривавлені тканини, шприци та інші гострі предмети тощо). Такі відходи слід відокремлювати від неінфікованих відходів (папір, пластикова упаковка, харчові відходи тощо) для спеціальної обробки (спалювання або контрольована локалізація).
Забезпечення захисту здоров’я персоналу: Весь персонал, який займається утилізацією відходів, повинен бути забезпечений захисним одягом та обладнанням для захисту від небезпеки, що міститься у відходах. У разі потреби слід провести вакцинування проти правця та гепатиту В.

Розробка відповідної структури експлуатації та технічного обслуговування: План сталого функціонування служб управління відходами повинен враховувати соціальне прийняття, фінансову стійкість, навички та здібності працівників, а також відповідну правову та інституційну структуру. Деякі ключові питання, які необхідно вирішити: Яка участь вимагається від користувачів послуг і як це можна забезпечити? Хто надає які послуги? Як здійснюється моніторинг та оцінка послуги? Як покриваються витрати на цю послугу в довгостроковій перспективі?

Швидке реагування на надзвичайні ситуації

Одразу після настання надзвичайної ситуації чи катастрофи гігієна та утилізація відходів зазвичай знаходяться на низькому рівні, тому паразити та інші шкідники, включаючи гризунів, можуть швидко поширюватися та розмножуватися. Мінімальний стандарт Sphere для УТВ стверджує, що навколишнє середовище не повинно бути засміченим твердими відходами, включаючи медичні відходи, і що повинні бути засоби безпечної утилізації побутових відходів. Усі домогосподарства повинні мати доступ до контейнерів для сміття, які повинні знаходитися в межах 100 м від комунальних сміттєвих ям і випорожнятися двічі на тиждень. Контейнери для сміття повинні бути об’ємом не менше 100 л на кожні 10 домогосподарств. Медичні відходи необхідно ізолювати та утилізувати окремо та безпечно. Ще одним пріоритетом є розчищення завалів та прибирання відповідних відходів. Це необхідно для забезпечення доступу для служб реагування на надзвичайні ситуації, порятунку постраждалих, вилучення тіл загиблих та вирішення невідкладних проблем охорони здоров’я та навколишнього середовища. Поводження з відходами, що утворюється внаслідок катастроф, залежатиме від типів відходів і сміття, що утворилися. Під час фази швидкого реагування будь-які небезпечні відходи та рештки людей чи тварин повинні бути відокремлені від інших потоків відходів, де це можливо. Необхідно швидко визначити та підготувати місця тимчасового та, по можливості, остаточного захоронення відходів. Відновлення послуг має враховувати довгострокову доцільність.

Від надзвичайної ситуації до розвитку

Необхідно швидко розробити та впровадити процедури зберігання, збору та утилізації відходів. Це особливо важливо в місцях з високою щільністю населення, таких як табори біженців. У містах та за межами таборів слід використовувати та зміцнювати національні системи. Такі плани також мають включати довгострокове бачення розвитку, яке покращує можливості рециклінгу та відновлення, технічні навички та потенціал, фінансову самодостатність та різні інші елементи сталої системи УТВ. Табір можна розглядати як міську територію, однак тут УТВ є спільною відповідальністю координації та управління табором, що забезпечує координацію та співпрацю з секторами WASH та охорони здоров’я.