Превентивні заходи допомагають зменшити тяжкість стихійного лиха та впорядкувати управління ним. Багато надзвичайних ситуацій відбуваються за передбачуваними схемами, і більшість регіонів, схильних до стихійних лих, добре відомі. У той же час сценарії катастроф і криз стають дедалі складнішими, а традиційні швидкі заходи з надання допомоги виявляються недостатніми. Таким чином, запобігання чи пом’якшення наслідків катастроф відіграє важливу роль і має бути розглянуто як суб’єктами з надання допомоги, так і суб’єктами з розвитку, щоб усунути основні вразливості та створити потенціал для кращого подолання майбутніх потрясінь. Превентивні заходи включають зміцнення стійкості, підвищення готовності на випадок гострої надзвичайної ситуації та зниження ризику катастроф (див. таблицю 3). Вони є невід'ємними частинами як планування у галузі санітарії, так і національних, регіональних і місцевих стратегій з розвитку.

Таблиця 3: Запобіжні заходи, визначення та наслідки для санітарної інфраструктури

Стійкість. У своїй основі, стійкість може бути описана як здатність країн, громад, окремих осіб або організацій, які стикаються з катастрофами, кризами та вразливостями, керувати змінами. Цього можна досягти шляхом передбачення, зменшення впливу, подолання та відновлення після нещастя без шкоди для довгострокових перспектив. Підвищення стійкості вимагає довгострокового залучення та інвестицій. Воно потребує глибокого аналізу попередніх надзвичайних ситуацій, основних причин вразливості та існуючих людських, психологічних, соціальних, фінансових, фізичних, природних або політичних активів на різних рівнях суспільства. Мета – розробити відповідні місцевим умовам заходи, які можуть бути включені в існуючі структури та процеси для збільшення спроможності та можливостей залучених зацікавлених сторін та їх потенціалу самоорганізації. Важливі компоненти для підвищення стійкості включають розвиток потенціалу, навчання, освіту, підвищення обізнаності, просвітницьку роботу та агітацію, а також підвищення надійності та довговічності впроваджених санітарних технологій та послуг.

Надійність - це здатність технології забезпечувати задовільний результат у мінливому середовищі. Важливо, щоб у надзвичайних ситуаціях санітарні технології були стійкими до збоїв і продовжували функціонувати, незважаючи на перебої (наприклад, відключення електроенергії, нестачу води та повені). Тому важливо подумати про надійність на ранніх етапах планування санітарних послуг. Враховуючи невизначеність, рекомендується продумати системи санітарії таким чином, щоб вони функціонували за різних можливих сценаріїв. Наприклад, захищені від затоплення підняті вбиральні можуть допомогти уникнути переповнення мулом під час повені; очисні споруди повинні мати обхідні шляхи для зливових вод. Немає панацеї для планування надійного варіанту санітарії. Кожна технологія має певні сильні та слабкі сторони залежно від місцевий умов та наявних навичок та можливостей.

Довговічність - це здатність технології прослужити тривалий час без істотного погіршення. Чим довше цей період триватиме, тим менше ресурсів потрібно для створення заміни і тим більш стійкою є технологія до зношування, тим самим ще більше знижуючи витрати на експлуатацію та технічне обслуговування (O&M), а також ризики її відмови. Технології слід вибирати з урахуванням місцевих потужностей для O&M, ремонту та наявності запасних частин. У деяких випадках може знадобитися вибрати більш низький рівень надання послуг, щоб уникнути використання обладнання, яке неможливо відремонтувати у разі його поломки (наприклад, насоси, шліфувальні машини тощо). Щоб збільшити довговічність більшості технологій переробки стоків, необхідно розглянути відповідну попередню обробку.

Готовність. Рекомендації Sphere описують термін «готовність» як запобіжні заходи, вжиті з огляду на очікувані сценарії кризи для зміцнення здатності постраждалого населення та залучених організацій до негайного реагування. Готовність є результатом потенціалу, відносин і знань, розвинених урядами, гуманітарними організаціями, місцевими організаціями громадянського суспільства, громадами та окремими особами, щоб передбачати та ефективно реагувати на вплив ймовірних неминучих небезпек. Люди з групи ризику та відповідальні організації та установи повинні мати можливість здійснити всі необхідні логістичні та організаційні заходи підготовки до потенційної події та знати, що робити у разі настання надзвичайної ситуації. Крім систем раннього попередження та розробки планів дій на випадок надзвичайних ситуацій, це може включати накопичення обладнання, а також наявність потенційних планів евакуації.

Зниження та запобігання ризику стихійних лих

Зменшення ризику катастроф (ЗРК) можна розглядати як загальний термін для всіх превентивних заходів, включаючи ті, що описані в розділі «стійкість і готовність». Він спрямований на зниження ризиків катастроф шляхом систематичних зусиль з аналізу та зменшення причинних факторів катастроф. Приклади зменшення ризику катастроф включають зниження ризику впливу небезпечних чинників, зменшення вразливості людей та майна, належне управління землею та навколишнім середовищем, а також покращення готовності та систем раннього попередження. Належний аналіз ризиків є основою для адекватних заходів ЗРК. Він оцінює потенційну схильність громад до цих ризиків, соціальну та інфраструктурну вразливість і здатність громад протистояти ризикам. Міжнародне співтовариство все більше визнає важливість підходу ЗРК. Історично склалося так, що суб’єкти розвитку не вкладали значних коштів у ЗРК та їх запобігання через недостатню обізнаність, відсутність стимулів чи брак досвіду, пов’язаного з надзвичайними ситуаціями. Тому в останні роки ЗРК та запобігання конфліктам перетворилися на наскрізні проблеми, які вирішуються за допомогою інструментів надання допомоги, відновлення та розвитку. Непрацюючі або неадекватні санітарні послуги потенційно можуть спричинити катастрофи, а небезпеки, у свою чергу, можуть погіршити санітарні послуги, що призведе до збільшення ризику катастроф. Тому слід обов’язково враховувати потенційні ризики катастроф при створенні або розвитку системи надання санітарних послуг, незалежно від того, чи йдеться про надання допомоги, відновлення чи розвитку.